Близько 4 ранку. Ми з Оленкою на вокзалі. На вокзалі Теронополя. Настрій піднесений і бадьорий. Просто неперевершено. Снігова тиша. Людей майже немає. Це так чудово!!! Хочу ще! І ми гуляємо Тернополем о 4 ранку. Місто таке затишне, маленьке. Немає величезних багатоповерхівок, видно небо. Гуляли, ми гуляли, зігрились у під'їзді. Ніколи не забуду цю нічну чарівну атмосферу. Тиша, сніг, незнайоме, але вже улюблене місто.
І ось ми вже в Чорткові, а незабаром вдома в Оленки, в Білому. Тепло й затишно. Мама Оленки заварила нам чай, дуже дуже смачний - з квіточками різними і такий ароматний.
Було холодно, але зігрівала дружня атмосфера. І не тільки:) ( а ще глінтвейн ). Люди, яких я бачила впереше в житті, були такі привітні й добрі.
Як круто кататись на санях ( а гринджоли не маленькі - розміром як стіл ), коли чисте небо вкрите зірками, коли під ногами хрустить свіжий сніг, коли навколо гори. Враження незабутні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий