Ці дивовижні 5 днів, насичені, різнобарвні позаду. В минулому. Зараз вдома грає Океан " Коли тебе нема" і " Поїзд Чужа любов". Емоції переповнюють. Був дощ, холод, спека, сум, розпач і щирий сміх, радість, смачна їжа, мокрий одяг. Було так круто й неповторно. Водоспади, джерела з мінеральною водою, печери, середньовічні місця, нові знайомства, цікаві розумні люди й звичайно Океан. Була навіть вища математика.( в вагоні ). Був мій день народження, келихи вина, площа Ринок й сосиски на грилі. І ось вже Одеса, десята вечора, а я не можу звикнути до того, що не потрібно нікуди бігти. Електричка не чекає нас ні у Сколе, ні у Жовкві. Це були неперевершені 5 днів. Подорожуйте Україною, ніщо непідвладне зупинити Вас! Україна дивовижна! Коли будете бігти в "Сколівських Бескидах" назустріч вітру, поруч з гірською річкою Опір, згадайте кадри з фільму " Неймовірне життя Уолтера Мітті" ( він теж кудись там біг, не памятаю куди). Далі буде.
День 1. 30 травня. 6.10 ми на залізничному вокзалі, гуляємо по місту. П'ємо запаяну каву, їмо смачнющу піцу. Адже заселення тільки о 12. День був чудовим. В хостелі дізналась, що майже усі люди на коцерт ОЕ. Оце так популярність! Познайомились з двома дівчатами з хостелу. Одна з Вінниці, а інша - з Донецьку. Сон.
День 2. Не пам'ятаю, що було зранку. Гуляли містом. Піднімались на самий верх міської ратуші.А потім я поїхала на Арену Львів. О 12 дня. В маршрутці сиджу, думаю про щось і раптом чую " У них здесь при входе платят". Піднімаю очі, шукаючи одеситів, і таки да знайома! З Айсеку, з своїм хлопцем. Так було приємно зустрітись в далекому місті Лева. :) І ось вже в волонтерській. Сидимо. Ползнайомилась з дівчинкою Оксаною. Вона з Рівного, а навчається у Львові. Спочатку весело, цікаво, купа енергії. Ще тільки перша година дня. Ще ніхто не підозрює, що покинемо ми стадіон о 3 ночі:) Найкрутіший момент був, коли ми пішли на стадіон, дивитись що до чого, де які сектори, входи, фан-зони. На сцені репитиція. Нам сказали поводити себе чемно. Не кричати нічого музикантам, стримувати емоції, словом, не відволікати. Йдемо, і тут Слава " О людей ведуть!" і ми такі "Аааааа"! " А це що, всім, хто купив квитки дають такі футболки?! ааа, це тим, хто не купив квитки, дають футболки". Вееличезний стадіон на 40 тисяч людей, пустий, тільки ми. Це варто відчути. А дощ все не спиняється. Повертаємося у волонтерську. Нам обіцяли їжу! Де їжа? Де вона? Помираємо з голоду. До Ашану йти хвилин 30, й попросили не виходити за межі стадіону. Ми в пастці. Потім приносять банани, яблука, печиво. Хтось : " Краще б ковбаси нам купили". Дощ л'є немов з відра. Ноги мокрі, тіло відчуває втому, душа в очікуванні:) Купляємо на стадіоні сендвічі. Заморожені! Холодні! але так смачно) мммм... Стоїмо біля входу, перевіряємо у людей браслети, потім допомагаємо клеїти браслети. "Гарного вечора, браслет до кінця концерту не знімайте! Дякуємо!". "Покажіть ваші браслети, будь-ласка". "Фан-зона 1 там" ," Дощовиків немає" ,"Ми не можемо продати свої, вибачте". Концерт затримують на півтори години! Трохи танцюємо, фоткаємося, йдемо в волонтерську попити гарячого чаю, надкусити чужий бутерброд ( простіть грішних і голодних). Концерт просто чудовий. Фото кажуть самі за себе! Вакарчук: " Це не свято, це привід зібратися усім нам разом і відчути, яка ми сила!" Все, в автобусі, їдемо. Волонтери мокрі й задоволені дрімають. Треба подзвонити в таксі. Добре, що я з Оксаною. Все, в хостелі. Надобраніч. Через 2 години прокидаємось!
День 3.
Ранок. Спізнюємось на електричку до Сколе. Біжимо по вокзалу. Все, встигли. Можна відпочити. Дощ не перестає. Вже в садибі "Орестіна". Які ж тут ввічливі люди! Які добрі! Немов, в казці. Пригощають карпатським чаєм. Тетяна допомагає посушити взуття. Як вона потім про це пошкодує... ( аромат кросівок не покидав хату до ранку). Дякуємо за її теплоту. В душ, трохи спимо й скоріше в "Сколівські Бескиди". Водоспад "Камянка", Жива Вода. Все таке чарівне. Купляю карпатський чай з медом і жилет з вовни ( а це 1 червня! ). Постійно бігаю по стежках. ( По-перше зігрівась, по-друге, отримую подвійну насолоду від карпатської природи). Бачили саламандру. Назад йдемо пішки. Немає транспорту. Ой, не дуже й хотілось! Всього 5 км. По дорозі дівчата зггадують, що наша подорож схожа на початок фільму жахів. Тиша, дощ, ліс. Викидаємо ці дурниці з голови. І ось ось. Вже майже в садибі. Вечеряємо й спати. Не знаємо, коли електричка. Думаємо, встати о 5. Так, о 5. Ставимо 3 будильники.
День 4.
5:00. Будильник верещить. Христя встає, вимикає. Спимо. 5:20. Будильник. Яна спокійно вимикає. 6:00. Спимо. будильник вимкнули. 6:10. Вирішила зателефонувати на вокзал. йомайо. Електричка в 6:46. Наступна ввечері. Встаємо! аааа. побігли. "Кристіна, ти що зглузду з'їхала зуби чистити?" Я трохи не в собі. Біжемо на вокзал. Я виглядаю напрочуд дивно). Встигли єєєє! Телефонує Тетяна " Ви забули дощовички, рушник, і коробку цукерок". "Цукерки то вам за вашу гостеприємність, а рушник і дощовики... Буде привід повернутися!" Чекайте ще!. Їдемо у Львів. Зі Львова з вулиці Богдана Хмельницького на автобус до Жовкви. Гуляємо по Жовкві. Доща майже немає. Залишаємо свої речі у доброї продавчині в крамниці. Насолоджуємось середньовічним містом. Капучіно. Гуляємо, фоткаємось. Борщик і в хату. Жіночка зателфонувала своєму чоловікові(!), щоб допомогти нам знайти вулицю! Дякуємо, дуже мило з її боку!:) Ось, вже в хатці. Наша кімната на третьому поверсі. Швидень кидаємо речі. Їдемо в Крехів. В Яворівський національний природний парк. Іванна намалювал нам схему, що подивитись. Монастир, джерело, печери. Неперевершено! Природа зводить з розуму. Тіло, розум і душа немов літають поміж дерев. 19:30. Ми на зупинці. Автобуса немає. Викликаємо таксі. Водій такий милий:) Весь вечір проводимо з Іванною на кухні. Розповідає історію Жовкви, балакаємо про Україну, про історію, про Бандеру, НКВД, і чому німців зустрічали як визволителів на заході. Яка розумна і цікава жінка! "Читайте, читайте, треба бути розумним, не можна, щоб вами маніпулювали!" В неї зупинялись гості з усього світу, навіть студентки з Африки ( Андори ). стомлені, задоволені, лягаємо спатки.
День 5.
Прокидаюсь, йду вмиватись. Чую " Happy Birthday to you!". Як приємно. :)Дывчата зробили тортик зі згущеним молоком. Королівський сніданок. Прощаємося з Арчі, котом Збояком, і звичайно з людьми, які так доброзичливо нас прийняли. Згодом, вже у Львові. Палац Потоцьких, Музей Ідей, екзамен з танцю ( Оксана запросила ). Йду в універ Франка, танцюють російський(!) народний танець. Ніхто ж не повірить. Знімаю відео. Я в захваті! Всі викладачі і студенти як велика сім'я. В кінці навіть плачуть. Дякую, Оксана, що запросила! Трохи згодом, святкуємо мій день на Катедральній. Як приємно сидіти з келихом вина, смакуючи сосисками-гриль. Нарешті, нарешті, сонячний день! Дякую, Боже за погоду! Маю змогу зняти светр у свій день, і сидіти в білій легенькій кофтинці. Ввечері йдемо в театр Леся Курбаса на "Бабу Прісю". Сучасна драматургія, Павло Ар'є. Мене настільки вразила ця вистава! Це просто щось! І ридала (саме ридала!, що дуже нетипово для мене), і сміялась від душі. Рекомендую! "Громадяни, зберігайте спокій, повна евакуація, повна евакуація... Зберіть найнеобхідніше, домашні тварини залишаються вдома. Повна евакуація. ГРОМАДЯНИ, зберігайте спокій! ПОВНА евакуація. ГРОМАДЯНИ! ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ! Вечір, купляємо каву. Йдемо на потяг. Аромат кави розвіюється по вагону. Їдемо додому, де чекають рідні й друзі.
Ось так це приблизно було. Досі під враженням. :) Далі будуть фото.
День 1. 30 травня. 6.10 ми на залізничному вокзалі, гуляємо по місту. П'ємо запаяну каву, їмо смачнющу піцу. Адже заселення тільки о 12. День був чудовим. В хостелі дізналась, що майже усі люди на коцерт ОЕ. Оце так популярність! Познайомились з двома дівчатами з хостелу. Одна з Вінниці, а інша - з Донецьку. Сон.
День 2. Не пам'ятаю, що було зранку. Гуляли містом. Піднімались на самий верх міської ратуші.А потім я поїхала на Арену Львів. О 12 дня. В маршрутці сиджу, думаю про щось і раптом чую " У них здесь при входе платят". Піднімаю очі, шукаючи одеситів, і таки да знайома! З Айсеку, з своїм хлопцем. Так було приємно зустрітись в далекому місті Лева. :) І ось вже в волонтерській. Сидимо. Ползнайомилась з дівчинкою Оксаною. Вона з Рівного, а навчається у Львові. Спочатку весело, цікаво, купа енергії. Ще тільки перша година дня. Ще ніхто не підозрює, що покинемо ми стадіон о 3 ночі:) Найкрутіший момент був, коли ми пішли на стадіон, дивитись що до чого, де які сектори, входи, фан-зони. На сцені репитиція. Нам сказали поводити себе чемно. Не кричати нічого музикантам, стримувати емоції, словом, не відволікати. Йдемо, і тут Слава " О людей ведуть!" і ми такі "Аааааа"! " А це що, всім, хто купив квитки дають такі футболки?! ааа, це тим, хто не купив квитки, дають футболки". Вееличезний стадіон на 40 тисяч людей, пустий, тільки ми. Це варто відчути. А дощ все не спиняється. Повертаємося у волонтерську. Нам обіцяли їжу! Де їжа? Де вона? Помираємо з голоду. До Ашану йти хвилин 30, й попросили не виходити за межі стадіону. Ми в пастці. Потім приносять банани, яблука, печиво. Хтось : " Краще б ковбаси нам купили". Дощ л'є немов з відра. Ноги мокрі, тіло відчуває втому, душа в очікуванні:) Купляємо на стадіоні сендвічі. Заморожені! Холодні! але так смачно) мммм... Стоїмо біля входу, перевіряємо у людей браслети, потім допомагаємо клеїти браслети. "Гарного вечора, браслет до кінця концерту не знімайте! Дякуємо!". "Покажіть ваші браслети, будь-ласка". "Фан-зона 1 там" ," Дощовиків немає" ,"Ми не можемо продати свої, вибачте". Концерт затримують на півтори години! Трохи танцюємо, фоткаємося, йдемо в волонтерську попити гарячого чаю, надкусити чужий бутерброд ( простіть грішних і голодних). Концерт просто чудовий. Фото кажуть самі за себе! Вакарчук: " Це не свято, це привід зібратися усім нам разом і відчути, яка ми сила!" Все, в автобусі, їдемо. Волонтери мокрі й задоволені дрімають. Треба подзвонити в таксі. Добре, що я з Оксаною. Все, в хостелі. Надобраніч. Через 2 години прокидаємось!
День 3.
Ранок. Спізнюємось на електричку до Сколе. Біжимо по вокзалу. Все, встигли. Можна відпочити. Дощ не перестає. Вже в садибі "Орестіна". Які ж тут ввічливі люди! Які добрі! Немов, в казці. Пригощають карпатським чаєм. Тетяна допомагає посушити взуття. Як вона потім про це пошкодує... ( аромат кросівок не покидав хату до ранку). Дякуємо за її теплоту. В душ, трохи спимо й скоріше в "Сколівські Бескиди". Водоспад "Камянка", Жива Вода. Все таке чарівне. Купляю карпатський чай з медом і жилет з вовни ( а це 1 червня! ). Постійно бігаю по стежках. ( По-перше зігрівась, по-друге, отримую подвійну насолоду від карпатської природи). Бачили саламандру. Назад йдемо пішки. Немає транспорту. Ой, не дуже й хотілось! Всього 5 км. По дорозі дівчата зггадують, що наша подорож схожа на початок фільму жахів. Тиша, дощ, ліс. Викидаємо ці дурниці з голови. І ось ось. Вже майже в садибі. Вечеряємо й спати. Не знаємо, коли електричка. Думаємо, встати о 5. Так, о 5. Ставимо 3 будильники.
День 4.
5:00. Будильник верещить. Христя встає, вимикає. Спимо. 5:20. Будильник. Яна спокійно вимикає. 6:00. Спимо. будильник вимкнули. 6:10. Вирішила зателефонувати на вокзал. йомайо. Електричка в 6:46. Наступна ввечері. Встаємо! аааа. побігли. "Кристіна, ти що зглузду з'їхала зуби чистити?" Я трохи не в собі. Біжемо на вокзал. Я виглядаю напрочуд дивно). Встигли єєєє! Телефонує Тетяна " Ви забули дощовички, рушник, і коробку цукерок". "Цукерки то вам за вашу гостеприємність, а рушник і дощовики... Буде привід повернутися!" Чекайте ще!. Їдемо у Львів. Зі Львова з вулиці Богдана Хмельницького на автобус до Жовкви. Гуляємо по Жовкві. Доща майже немає. Залишаємо свої речі у доброї продавчині в крамниці. Насолоджуємось середньовічним містом. Капучіно. Гуляємо, фоткаємось. Борщик і в хату. Жіночка зателфонувала своєму чоловікові(!), щоб допомогти нам знайти вулицю! Дякуємо, дуже мило з її боку!:) Ось, вже в хатці. Наша кімната на третьому поверсі. Швидень кидаємо речі. Їдемо в Крехів. В Яворівський національний природний парк. Іванна намалювал нам схему, що подивитись. Монастир, джерело, печери. Неперевершено! Природа зводить з розуму. Тіло, розум і душа немов літають поміж дерев. 19:30. Ми на зупинці. Автобуса немає. Викликаємо таксі. Водій такий милий:) Весь вечір проводимо з Іванною на кухні. Розповідає історію Жовкви, балакаємо про Україну, про історію, про Бандеру, НКВД, і чому німців зустрічали як визволителів на заході. Яка розумна і цікава жінка! "Читайте, читайте, треба бути розумним, не можна, щоб вами маніпулювали!" В неї зупинялись гості з усього світу, навіть студентки з Африки ( Андори ). стомлені, задоволені, лягаємо спатки.
День 5.
Прокидаюсь, йду вмиватись. Чую " Happy Birthday to you!". Як приємно. :)Дывчата зробили тортик зі згущеним молоком. Королівський сніданок. Прощаємося з Арчі, котом Збояком, і звичайно з людьми, які так доброзичливо нас прийняли. Згодом, вже у Львові. Палац Потоцьких, Музей Ідей, екзамен з танцю ( Оксана запросила ). Йду в універ Франка, танцюють російський(!) народний танець. Ніхто ж не повірить. Знімаю відео. Я в захваті! Всі викладачі і студенти як велика сім'я. В кінці навіть плачуть. Дякую, Оксана, що запросила! Трохи згодом, святкуємо мій день на Катедральній. Як приємно сидіти з келихом вина, смакуючи сосисками-гриль. Нарешті, нарешті, сонячний день! Дякую, Боже за погоду! Маю змогу зняти светр у свій день, і сидіти в білій легенькій кофтинці. Ввечері йдемо в театр Леся Курбаса на "Бабу Прісю". Сучасна драматургія, Павло Ар'є. Мене настільки вразила ця вистава! Це просто щось! І ридала (саме ридала!, що дуже нетипово для мене), і сміялась від душі. Рекомендую! "Громадяни, зберігайте спокій, повна евакуація, повна евакуація... Зберіть найнеобхідніше, домашні тварини залишаються вдома. Повна евакуація. ГРОМАДЯНИ, зберігайте спокій! ПОВНА евакуація. ГРОМАДЯНИ! ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ! Вечір, купляємо каву. Йдемо на потяг. Аромат кави розвіюється по вагону. Їдемо додому, де чекають рідні й друзі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий